У рішенні від 20 січня 2023 року Високий суд Англії та Уельсу відхилив кожну з чотирьох підстав для оскарження арбітражного рішення на підставі розділу 68 Закону про арбітраж 1996 року. Повна версія рішення доступна за посиланням.

Рішення Високого суду усуває неоднозначність, створену справою P проти D [2019] EWHC 1277, щодо застосування правил перехресного допиту, викладених у справі Browne проти Dunn [1894] 6 R 67, у міжнародному арбітражі з місцем розгляду в Лондоні. Відповідне правило передбачає, що сторона, яка має намір надати докази, які суперечать показанням свідка опонента, має заявити про такі докази свідку під час перехресного допиту.

Посилаючись, зокрема, на відому цитату у справі Edwards Lifesciences LLC проти Boston Scientific Scimed Inc [2018] EWCA Civ 673, що “часи перехресного допиту за принципом “Я заявляю вам, що”… давно минули”, суд ухвалив, що навіть під час розгляду справи у суді правило Browne проти Dunn не є “негнучким або таким, що не допускає винятків”.

Суд пояснив, що це питання справедливості не лише стосовно свідків, а й стосовно сторін. Хоча справедливість зазвичай вимагає оскаржити показання свідка у випадку, коли свідок надає показання і суд просять з ними не погодитись, все ж можуть існувати випадки, в яких така ситуація не породжуватиме несправедливість. Наприклад, якщо (а) процедури, встановлені в судовому процесі, вказують на те, що сторона та відповідний свідок (свідки) мали достатньо можливостей прокоментувати аргументи іншої сторони; або (б) з інших показань відповідного свідка (свідків) очевидно, якою буде його відповідь. Крім того, міра необхідності перехресного допиту може залежати від прийнятих судом процедур (наприклад, встановлення строків для перехресного допиту).

Застосовуючи це правило до арбітражного провадження, Суд зазначив, що арбітражний трибунал може мати свободу розсуду щодо того, як вести провадження.

Це дозволяє арбітражному трибуналу, за умови дотримання обов’язку діяти справедливо та неупереджено у відносинах між сторонами, “прийняти процедуру, яка не передбачає усного перехресного допиту свідків, чи то з конкретного питання, чи то взагалі”, включаючи випадки, коли свідок говорить неправду. Однак у деяких випадках – ймовірно, аналогічних справі P проти D [2019] EWHC 1277, де свідка не було допитано з основного питання, на якому арбітражний трибунал базував своє рішення, – справедливість вимагатиме перехресного допиту.

Традиційно для оскаржень на підставі розділу 68, Суд повторив, що для серйозного порушення, що призводить до суттєвої несправедливості, встановлено високий поріг, і він є таким навмисно, “щоб значно зменшити ступінь втручання судів у арбітражний процес”.

Старший партнер Костянтин Лікарчук зазначив: “Ми задоволені результатом цього судового розгляду, який демонструє провідну роль Лондона як світового арбітражного центру. Зазвичай, суди Великої Британії неохоче (і це правильно) втручаються в арбітражний процес. Ми вважаємо, що це рішення буде цікавим не лише нашим клієнтам, а й широкій арбітражній спільноті в Лондоні та за кордоном при вирішенні питання щодо вибору Лондона як місця арбітражу”.

Команду AVELLUM очолив старший партнер Костянтин Лікарчук та старший юрист Мар’яна Антонович за значної підтримки радника Олексія Маслова і юристів Крістіни Мисенко, Вікторіїї Толочко та Неллі Кічігіної.