АКЦІОНЕРНІ УГОДИ: 5 ПОРАД ІНВЕСТОРУ

Всі матеріали

АКЦІОНЕРНІ УГОДИ: 5 ПОРАД ІНВЕСТОРУ

Цією колонкою я завершую цикл статей, присвячений акціонерним угодам. Попередні статті давали загальний огляд цього інструмента та надавали конкретні поради засновнику бізнесу, на базі якого створювалося спільне підприємство (“СП”).

У цій колонці я надам поради другому учаснику СП – інвестору.

Нагадаю класичну ситуацію, яку я змоделював у попередній колонці: власнику успішного бізнесу потрібні гроші в компанію, щоб вивести її на якісно новий рівень. І власник знаходить інвестора, який, в обмін на частку в бізнесі, готовий інвестувати. Так з’являється СП, більшою часткою в якому володітиме засновник. Він стає “мажоритарієм”. Меншу частку триматиме інвестор – “міноритарій”.

Як я зазначав, надаючи поради мажоритарію, в нього може й не бути природного рефлексу, що для врегулювання відносин із партнером по СП обов’язково треба укласти акціонерну угоду. Однак у будь-якого досвідченого інвестора цей рефлекс вже має сформуватися. Адже в переважній більшості СП більш вразливою стороною буде саме міноритарій – банально в силу меншої частки в бізнесі.

До деяких правових систем вбудовані механізми захисту міноритаріїв. Однак навіть там, де ці механізми доступні, вони рідко адресують усі можливі ризики інвестора. Отже, беріть ситуацію у свої руки!

Наведу 2 приклади класичних ситуацій, коли мажоритарій може “кинути” міноритарія.

Перший приклад у діловому обігу називається “спиляти активи”, коли СП без відома міноритарія продає за заниженою вартістю свої активи контрольованій мажоритарієм компанії поза СП.

Другий приклад відомий як “розмиття міноритарія”, коли мажоритарій вирішує збільшити статутний капітал СП і сам підписується на всі нововипущені акції. В результаті цього, частка міноритарія в СП (а отже, і право на пропорційну участь у доходах СП) може зменшитися в рази.

Перелік подібних прикладів довгий. Щоб не опинитись у ролі жертви, міноритарій повинен отримати ефективні важелі контролю над діяльністю СП. Для цього практика виробила такий інструмент як право вето, тобто право міноритарія заблокувати прийняття рішень щодо узгодженого переліку питань. У цьому переліку мають бути найбільш стратегічні питання: випуск додаткових акцій, зміна статуту, трансакції із пов’язаними особами, значні трансакції, ліквідація чи реорганізація компанії, тощо.

Ефективність права вето буде вищою, якщо міноритарій також отримає право призначати свого представника на операційному рівні – наприклад, фінансового директора із правом другого підпису по значних трансакціях.

Отже, порада перша: наполягайте на укладенні акціонерної угоди, яка б давала міноритарію ефективні способи контролювати найважливіші аспекти діяльності СП.

Якщо успішно пройшли попередній етап, будьте готові до наступного випробування. Досвідчений (або представлений досвідченими консультантами) мажоритарій підніме резонне питання: що станеться із СП, якщо міноритарій занадто часто ветуватиме важливі питання діяльності СП? Наприклад, рішення про залучення багатомільйонного кредиту, без якого СП не розвиватиметься, а то й взагалі збанкрутує.

І тут мажоритарій буде правий – чим ширшим буде перелік питань, щодо яких у міноритарія є право вето, тим більше потенціалу для ситуацій, коли учасники СП заходитимуть у “клінч”.

Отже, постановка питання коректна, так само як і пропозиція ще “на березі” погодити способи виходу із подібних тупикових ситуацій. Однак не будь-який спосіб буде вигідним для міноритарія. Наприклад, такі способи як “російська рулетка” та “техаська перестрілка”, за загальним правилом, вважаються більш вигідними для мажоритарія.

Отже, друга порада: погоджуючи способи виходу із тупикової ситуації, змоделюйте різні сценарії, аби обрати найбільш оптимальний для себе спосіб.

Коли інвестор надає гроші на розвиток бізнесу в обмін на частку в СП, він повинен задати собі як мінімум такі 2 питання фінансового плану:

  • чи вистачить СП суми його інвестиції для досягнення поставлених цілей і, якщо ні, де СП візьме решту грошей?
  • як і коли він зможе отримати назад свої гроші разом із прибутком на інвестицію?

Якщо СП вимагає додаткового фінансування, інвестору важливо ще “на березі” підняти всі пов’язані із цим питання.

По-перше, інвестор повинен визначитися, чи готовий він надавати додаткові гроші СП, якщо виникне у цьому потреба, і, якщо так, то в якій формі (кредит чи внесок до статутного капіталу) та на яких умовах.

По-друге, треба зрозуміти роль мажоритарія в процесі подальшого фінансування СП. Наприклад, чи повинен він вкладати свої гроші, а якщо ж гроші СП надає сторонній кредитор (наприклад, банк), чи зобов’язаний саме мажоритарій (але не міноритарій) поручатися за те, що СП поверне цей борг.

Що ж стосується того, на що сподівається будь-який інвестор – повернення інвестиції з прибутком – то загалом існує 2 способи:

  • дивіденди – в такому випадку інвестор може наполягати на прямій нормі в акціонерній угоді про те, що СП буде зобов’язане регулярно розподіляти певну частину свого чистого прибутку як дивіденди
  • дохід від продажу інвестором своєї частки в СП (відомий як capital gains). Про це детальніше трохи нижче.

Таким чином, порада третя така: прямо врегулюйте в акціонерній угоді всі важливі для інвестора фінансові питання.

Одним із факторів, якими досвідчений інвестор керуватиметься, приймаючи рішення про інвестування в бізнес в обмін на міноритарну частку в СП, буде прогнозований час повернення інвестиції та розмір його прибутку.

Тобто ще до того, як інвестор зробить свою інвестицію, він вже думатиме про її повернення із приростом.

Такий кут зору робить положення акціонерної угоди про вихід із СП дуже важливими для інвестора. Адже, як я зазначив вище, вихід із СП шляхом продажу своєї частки є (поруч із дивідендами) класичним способом повернення інвестиції.

Відповідно, інвестор негативно сприйматиме будь-які положення акціонерної угоди, які обмежують, а тим більше забороняють продаж інвестором своєї частки в СП.

Втім, якщо засновник бізнесу переконає інвестора, що певний період стабільності у складі учасників СП важливий для того, щоб запрацювала інвестиція, інвестор може на це погодитися, якщо такий період буде максимально коротким. Приклад із практики – сторони, які разом вирішили побудувати ТРЦ, погоджувалися не виходити із СП, доки ТРЦ не буде побудовано та введено в експлуатацію.

Аналогічно інвестор може погодитися обмежити своє право вільно продавати частку в СП третім особам, надавши мажоритарію право придбавати таку частку в пріоритеті перед третіми особами. Це так зване переважне право. Однак таке право має бути взаємним, тобто міноритарій матиме аналогічне право на придбання частки мажоритарія. Крім того, існує ціла низка підвидів цього переважного права (право першої відмови, право першої пропозиції тощо), деякі з яких можуть бути більш вигідними для інвестора, ніж інші.

Однак навіть якщо відсутні будь-які обмеження на продаж інвестором своєї частки в СП – це ще не гарантія виходу із СП, оскільки не завжди знайдеться третя особа, яка готова придбати частку інвестора за ціною, яка влаштує інвестора.

Якщо ж для інвестора є принциповим вийти із СП через якійсь час із певною мінімальною дохідністю і переговорна позиція інвестора є сильною (наприклад, засновнику бізнесу дуже потрібні гроші), тоді інвестор може нав’язати засновнику такий інструмент як пут-опціон. Завдяки цьому, в погоджений момент часу в інвестора виникне право (але не обов’язок) продати свою частку в СП мажоритарію за заздалегідь визначеною ціною. Мажоритарій же буде зобов’язаний купити частку за такою ціною, хоче він цього чи ні.

Із цього випливає порада четверта: спробуйте отримати максимально лояльні умови стосовно продажу частки в СП: в ідеалі – гарантований вихід, але як мінімум – право на вихід із мінімальними перешкодами.

Крім приємних “плюшок” у вигляді повернення інвестиції, концепція виходу із СП може містити й небезпеки для міноритарія. Адже погоджуючись на право інвестора вийти із СП, засновник захоче й собі мати таке право.

Більш того, як я зазначав у моїй попередній колонці, мажоритарій може “вибити” собі право “потягнути” міноритарія за собою в продаж, навіть проти волі останнього – так зване право drag-along. За цим правом є певна комерційна логіка, і міноритарій не завжди зможе “відбитися” від нього.

Однак що міноритарію точно треба зробити, так це наполягати на тому, що “потягти” його за собою в продаж мажоритарій зможе лише тоді, коли ціна, яку отримає міноритарій за свою частку в СП, буде не менше ніж певна порогова ціна, погоджена учасниками СП ще на етапі укладення акціонерної угоди.

Крім того, з тактичної точки зору, часто міноритарію і не треба сильно опиратися праву drag-along, адже в обмін на це міноритарій може отримати собі дзеркальне право, яке називається tag-along. У чому його цінність для міноритарія – я поясню на прикладі.

Шукаючи покупця на свою частку в СП, мажоритарій може знайти особу, якій не принципово купувати всі 100% в СП – їй буде достатньо володіти часткою мажоритарія. В такому випадку мажоритарій не буде використовувати своє право drag-along і, в результаті трансакції, міноритарій опиниться в СП сам на сам із новим мажоритарієм.

Така ситуація може бути некомфортною для міноритарія, оскільки він може не знати, чого очікувати від нового партнера. Більш того, новий партнер може мати суперечливу репутацію і спільне “життя” із таким партнером у СП може бути неприйнятним для міноритарія.

Отже, щоб уникнути необхідності бути “замкненим” у СП із небажаним партнером, погоджуючи акціонерну угоду ще з початковим партнером, міноритарію варто наполягати на своєму праві “приєднуватися” до продажу мажоритарієм своєї частки. В такому випадку, мажоритарій буде зобов’язаний організувати продаж як своєї частки, так і частки міноритарія. Інакше продажу не буде взагалі.

Отже, п’ята та остання порада: ретельно пропрацюйте всі можливі сценарії “розлучення” із мажоритарієм, щоб погодити комфортні для себе механізми виходу із СП.

Опубліковано 30.11.2020

Україна закриває Портал про війну та санкції

19 березня 2024 року Уряд України вирішив закрити базу даних щодо санкцій, яку адмініструє Національне агентство з питань запобігання корупції (“НАЗК”). Ще на початку 2022 року НАЗК ініціювало створення порталу “Війна та Санкції”. Цей онлайн-портал містив такі розділи, як “Міжнародні спонсори війни”, “Кандидати на санкції”, а також інші списки, що охоплюють низку сфер. Він також […]

Опубліковано 27.03.2024

Антимонопольний комітет України оприлюднив річний звіт за 2023 рік

19 березня Антимонопольний Комітет України (“АМКУ”, Комітет) опублікував звіт за 2023 рік. Звіт висвітлює ключові показники діяльності Комітету, кроки у напрямку гармонізації українського антимонопольного законодавства із законодавством ЄС та пріоритети АМКУ на 2024 рік. СТАТИСТИКА ЗА 2023 РІК Правозастосування Загальна сума штрафів, накладених АМКУ за 2023 рік становить понад 2 586 млн грн, що перевищує […]

Опубліковано 26.03.2024
Підписатися на новини
Назад
Результати: