ЗБРОЙНА АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ

Кодекс України з процедур банкрутства (“Кодекс”) значно спростив процес відкриття провадження у справах про банкрутство. Зокрема, були відкинуті вимоги про розмір заборгованості та існування виконавчого провадження. Фактично єдиними загальними перепонами для відкриття провадження згідно Кодексу є сплата заборгованості до підготовчого засідання суду, наявність спору про право, що має розглядатись в позовному провадженні, та належність боржника до оптових постачальників електричної енергії.

Водночас, за час застосування Кодексу та враховуючи реалії війни в Україні з’явились додаткові підстави відмови у відкритті провадження у справах про банкрутство. Частина з них закріплена Кодексом, частина на рівні позицій Верховного Суду. В цій статті ми розглянемо підстави відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, пов’язані зі збройною агресією рф.

Збройна агресія рф завдала масштабних збитків суб’єктам господарювання на території України, в тому числі знищенням або окупацією території, де знаходиться їх майно та виробничі спроможності. Унаслідок цього численні юридичні особи зіштовхуються з труднощами у виконання вимог кредиторів, та ризиком банкрутства.

Наразі Кодекс встановлює певні обмеження щодо відкриття проваджень у справах про банкрутство на період воєнного стану. Зокрема, Кодекс забороняє відкривати провадження про банкрутство щодо:

конкретно визначених в кодексі осіб (наприклад, Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогазу” та Державного підприємства “Східного гірничо-збагачувального комбінату”);
операторів критичної інфраструктури, частки (акції, паї) яких були примусово відчужені під час дії воєнного стану і в яких держава прямо або опосередковано володіє більше 50% часток в статутному капіталі, крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням власника;
підприємств-боржників, які до проведення підготовчого засідання доведуть господарському суду, що вони внесені до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та мають чинні контракти з державними замовниками у сфері оборони; або
підприємств-боржників, які до проведення підготовчого засідання доведуть господарському суду, що вимоги кредиторів не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях.

Остання категорія боржників є найбільш широкою. Водночас, Кодекс не містить чіткого визначення критерію “вимоги кредиторів не задоволені внаслідок збройної агресії проти України”. Далі ми детально проаналізували висновки судів щодо вказаного критерію та вимоги до його застосування.

ЧАСОВІ МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАБОРОНИ НА ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕНННЯ

13 липня 2023 року Кодекс було доповнено пунктом 1-6 Перехідних положень, у якому міститься заборона відкриття проваджень щодо боржників, які не виконали вимоги кредиторів внаслідок збройної агресії проти України (“Заборона”). Закон про внесення змін набрав чинності з 29 липня 2023 року та не містить роз’яснення щодо можливості його ретроспективного застосування.

Водночас, Верховний Суд у своїх висновках зазначає, що попри набрання чинності лише у липні 2023 року, Заборона застосовується і до тих випадків, коли неможливість погасити заборгованість виникла з початку повномасштабного вторгнення. При цьому, Заборона не застосовується до обставин, які виникли до 24 лютого 2022 року (наприклад, у разі окупації майна в 2014 році).

Таким чином, положення пункту 1-6 Перехідних положень Кодексу можуть застосовуватись щодо заборгованості, яка виникла після 24 лютого 2022 року.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ НА ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРА

При вирішенні питання щодо застосування Заборони суди оцінюють характер впливу збройної агресії на господарську діяльність боржника та причинно-наслідковий зв’язок між збройною агресією та неможливістю боржника виконати зобов’язання ініціюючому кредитору.

Верховним Судом сформовано перелік обставин, які мають бути досліджені для встановлення наявності або відсутності підстав для застосування Заборони:

момент виникнення таких правовідносин (дата укладення договору, здійснення поставки, передачі товару, оплати, виникнення у боржника обов’язку, боргу тощо);
причини та обставини виникнення заборгованості боржника у цих правовідносинах;
майновий стан боржника та стан його господарської діяльності у відповідний період: активна, звичайна або її фактичне припинення тощо (що встановлюється на підставі відповідних звітних (податкових, бухгалтерських) документів боржника);
місця перебування активів, єдиного майнового комплексу боржника (на території, яка з 24 лютого 2022 року була включена до переліку територій, на яких 1) ведуться (велися) бойові дії, або ні, 2) є окупованою або виключена з переліку окупованих територій України);
наявності або відсутності у боржника майна на підконтрольній території України, а також характеристики такого майна (єдиний майновий комплекс боржника або частка такого майна, профіль, значення та призначення відповідного майна або його частки у господарській діяльності боржника);
безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між обставинами збройної агресії проти України з фактом виникнення у боржника заборгованості перед ініціюючим кредитором, так і з її незадоволенням перед відповідним кредитором (кредиторами).

При оцінці можливості застосування Заборони, Верховний Суд приділяє особливу увагу питанню наявності у боржника іншого майна на підконтрольній території, яке можна використати для виконання договору перед кредитором або для погашення заборгованості.

До прикладу, у декількох справах боржники намагались довести неспроможність погасити заборгованість через втрату майна внаслідок збройної агресії російської федерації. Натомість суди встановлювали, що, боржники зберігали іншу частину майна на підконтрольній Україні території або їхня фінансова звітність демонструвала ріст доходу вже після початку повномасштабного вторгнення. Тому Верховний Суд доходив висновків, що збройна агресія не позбавляла боржників можливості погасити заборгованість, і провадження у таких справах може бути відкрито.

Водночас у одній зі справ Верховний Суд дійшов протилежного висновку. У цій справі заборгованість виникла за договором поставки, за яким боржник мав поставити товар за рахунок майна заводу, розташованого в місті Токмак (окуповане з 26.02.2022 р.). В цій справі Верховний Суд не розглядав наявність інших активів боржника на підконтрольній території України як підставу незастосування Заборони. В цьому випадку заборгованість стосувалась саме договору поставки, виконання зобов’язань за яким пов’язано лише з діяльністю цілісного майнового комплексу, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Тому, суд визнав обґрунтованою застосування Заборони та відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

ВИСНОВОК

Збройна агресія рф та її вплив на господарську діяльність визнається судами як причина для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Водночас для застосування цієї умови необхідно довести, що неможливість виконати зобов’язання перед ініціюючим кредитором була спричинена саме збройною агресією. Орієнтирами для доведення чи спростування такої умови є актуальні позиції Верховного Суду, зокрема ті, що були розглянуті в цій статті.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Наведена вище інформація не є юридичною чи іншою професійною консультацією та не повинна використовуватися як заміна індивідуальної консультації, наданої з урахуванням конкретних обставин справи.

Автори: радниця Олександра Сєрова, старша юристка Крістіна Мисенко, та юрист Олексій Назаркевич.

За додатковою інформацією щодо питань банкрутства та неплатоспроможності звертайтеся до партнера Вадима Медведєва або радниці Олександри Сєрової.